210 років від дня народження російського письменника, казкаря Володимира Федоровича Одоєвського (1803-1869)

Князь В. Ф. Одоєвський (1803-1869), письменник, філософ, музикант, один з умнейших, енциклопедично утворених людей свого часу. Виховувався в Московському шляхетному пансіоні. В 1823 р. разом з поетом Д. В. Веневітіновим став на чолі суспільства любомудрів, метою якого було «вивчення сучасного німецького любомудрия» і створення самобутньої російської філософії. З В. К. Кюхельбекером видавав альманах «Мнемозина» (1824-1825). Переїхавши в 1826 р. з Москви в Петербург, служив у Департаменті духовних справ іноземних сповідань, а потім помічником директори Публічної бібліотеки. Будинок Одоєвських став у той час духовним і інтелектуальним центром Петербурга: тут збиралися літератори, художники, музиканти. Постійним відвідувачем літературно-музичного салону Одоєвського був А. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Коротка біографія Володимир Федорович Одоєвський. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) С. Пушкін, разом з яким Одоєвський і Н. В. Гоголь в 1833 р. мали намір видавати альманах «Трійчатку» (згодом Одоєвський став також співробітником пушкінського «Сучасника»). Одоєвський писав музичні п'єси, статті про музику, працював над удосконаленням клавесина, займався питаннями природознавства й політики, але основною сферою його діяльності було красне письменство. Представник плину філософського романтизму в літературі, Одоєвський працював переважно в області малих жанрів: створював алегорії («Старі, або Острів Панхаи»), притчі («Бал», «Бригадир», «Глузування мерця»), казки гротескно-дидактичного змісту (в 1833 р. їм був виданий збірник «Строкаті казки»), світські й фантастичні повісті й новели («Князівна Мими», «Князівна Зизи», «Косморама» і ін.). Наприкінці 30-х рр. замишляє цикл повістей про спілкування людини зі стихійними парфумами («Сильфіда», «Саламандра»). Своєрідною енциклопедією російського романтизму став роман Одоєвського «Російські ночі» (1843), куди ввійшли його найбільш значні повісті 30-х рр., обрамлені філософськими діалогами. У них письменник відтворив атмосферу зборів Суспільства любомудрів 1823- 1825 гг.

Відмітна риса прози Одоєвського - змішання фантастичного й реального, мистики й раціоналізму, сатири й філософії, що чітко виявилося в новелі «Примара».

Примара.- Уперше новела опублікована: Літературні додатки до «Російського інваліда». 1838. № 40. Публікується по виданню: В. Ф. Одоєвський. Повісті й розповіді. М.: Дет. літ., 1985.

«Никнув. Вас. Путяге» .- Н. В. Путята (1802-1877) - літератор, близький друг Е. А. Баратинського. Дружні відносини зв'язували його в 30-е рр. також з Одоєвським і Пушкіним

«...Ириней Модестович...» .- Перша книга Одоєвського звалася: «Строкаті казки з дотепом, зібрані Иринеем Модестовичем Гомозейкою, магістром філософії й членом різних учених суспільств...» (1833). Згодом Ириней Модестович став наскрізним героєм-оповідачем ряду повістей Одоєвського - прийом, характерний для російської літератури 30-х рр. XIX в.

«...лагодилися...» - ламалися, були надмірно церемонними

«...первородного гріха...» - так називалося в Біблії гріховне падіння перших людей, Адама й Еви, по наущению диявола пізнання, що вкусили яблуко, і вигнаних за те з раю

«...про людей, що були після смерті...» .- Див. примеч. до с. 121.

«...про танцюючі стільці...» .- В 1830-е рр. це була одна з улюблених тем світського суспільства (див. предисл.).

«...вольтерьянец...» - послідовник навчання Вольтера, політичний і релігійний вільнодумець. На початку XIX в. слово часто вживалося з лайливим відтінком

«...«Epitre a Uranie»...» - філолофсько-дидактична поема Вольтера «Послання до Урании» (1733), у якій він виступає проти християнського догмата про всеблаго богу

« «Discours en vers»...» - поетичний трактат Вольтера «Міркування у віршах про людину» (1738), у якому затверджується рівність станів і теорія «розумного егоїзму».

«...готичної архітектури...» . -для готичної архітектури ( XII-XV вв.) характерні: стрілчасті арки, напівкруглі вікна с. багатобарвними вітражами, гігантські ажурні вежі, спрямовані вгору, складний орнамент. Все це протистояло гармонії й плавності ліній античної архітектури, за що італійці в XV в. назвали даний стиль готичним, тобто варварським

«...англійський сад...» - різновид ландшафтного парку, заснованого на використанні природного ландшафту. Став вираженням романтизму в садово-парковій архітектурі другої половини XVIII в.

120 років від дня народження Володимира Маяковського

«Треба вирвати радість у прийдешніх днів»

— Володимир Маяковський

Володимир Маяковський народився у Грузії 19 липня 1893 року. Його батько був лісничим. У 1902 році Володимир Маяковський вступив до гімназії в Кутаїсі. Але в 1906 році родина переїхала до Москви, оскільки помер батько сімейства. У новій гімназії Маяковський познайомився з юними більшовиками. За два роки він кидає гімназію, щоб вступити до РСДРП. Але, зайнявшись революційною боротьбою, він пізніше вийшов з партії.
Володимира Маяковського неодноразово заарештовували. Перебуваючи в Бутирській в'язниці, Маяковський почав писати вірші. Він задався ідеєю створення соціалістичного мистецтва.

«Да будь я и негром преклонных годов
и то, без унынья и лени,
я русский бы выучил только за то,
что им разговаривал Ленин»

— Володимир Маяковський

У 1911 році Володимир Маяковський вступив до Московського училища живопису й архітектури. Він приєднався до кубофутуристів. У 1912 році з'явився вірш «Ніч». У 1914 році Маяковського виключили з училища.
Під час першої світової війни він писав антивоєнну лірику. У 1923 році Володимир Маяковський написав поему «Про це». У 1925 році Володимир Маяковський подорожував за кордоном, відвідуючи Гавану, США, Мексику.
Повернувшись додому, Маяковський активно писав у провідні російські видання. Його вірші публікувалися у літературних журналах.

Незважаючи на те, що Володимир Маяковський відомий не як ліричний поет, у його творчості було чимало віршів, присвячених коханню.
14 квітня 1930 року Маяковський наклав на себе руки.
Відео: Володимир Маяковський - «Історичні Хроніки»

 

Відео: Навчальний фільм. Володимир Маяковський

Відео: Володимир Маяковський - Про дивацтва кохання

Відео: Таємниці століття - Смерть поета

 

7 липня - Івана Купала

Одне з найпоетичніших свят українсського обрядового календаря. Купальські вогні надихали на творчість не лише великого Миколу Гоголя, а й багатьох інших письменників та поетів. Церква цього дня відзначає Різдво Івана Хрестителя. Ще в дохристиянську добу слов'яни відзначали цієї пори свято Купайла, тобто Сонця. шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала.

Спеціально до дня Купайла хлопці та дівчата виготовляли ляльки-опудала Купало та Марену. Навколо цих персонажів точаться головні події вечора на Івана Купала. Марена яваляє собою зроблену із соломи ляльку, яку вдягають у жіночий одяг, Купало також виготовляється із соломи, але одяг на ньому чоловічий. Марену, відповідно, роблять дівчата, а Купало – хлопці. Цікаво, що походження ті того, ні іншого образів невідоме, зате відомо, що і Купало і Марену чекає трагічна розв'язка. Їх обох, або ж топлять, або ж спалюють.
Як відомо, і цей звичай зараз гарно зберігся, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча чому власне розвагою, це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а от раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то у Вас буде гарне здоров'я, коли вдало перескочать через полум'я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь – біди на протязі року не уникнути.
По закінченні веселих дійств можна йти відпочивати. Це не стосується, лише найсміливіших та найчистіших серцем у яких є шанс знайти чарівну квітку папороті і здобути усі земні скарби. Але пам'ятайте: шлях до квітки захищає нечиста сила, та й земні багатства, які вона відкриває ще нікого до добра не доводили.
В день Івана Купала намагалися зцілюватися росою Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, отож, як мовиться, "Хто рано встає, тому й Бог дає!"

8 липня в Україні – День родини

Український День родини відносно молоде свято і відзначаєтся з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» був підписаний 30 грудня 2011 року.

 

Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.
Родина–організована соціальна група, а її представники пов’язані між собою не тільки спільністю побуту, але і взаємною моральною відповідальністю, а також соціальною необхідністю, яка зумовлює потребу суспільства в духовному і фізичному самовідтворенні, звідси, мабуть і пійшов вираз: сім’я – осередок суспільства.
Необхідно відзначити, що в міжнародному співтоваристві День сім’ї засновано Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1993 році і відзначається 15 травня. В Росії існує «День сім’ї,любові та вірності», який також відзначається 8 липня.

Також сьогодні Прем’єр-міністр України Микола Азаров привітав українців з нагоди Дня родини.
«Від імені Уряду та від себе вітаю з Днем родини! Уряд і надалі докладатиме зусиль для підтримки і зміцнення сім’ї, відновлення сімейних цінностей, створення умов для виховання та всебічного розвитку наших дітей.Бажаю всім українським родинам міцного здоров’я, щасливої долі та непохитної твердості родинних стосунків», – інформує прес-служба КМУ.

1150-річниця створення Кирилом і Мефодієм слов’янської азбуки

В вас мудрість вічна і любов жива...
А хтось же вас народжував, слова,
Хтось ті суцвіття звуків винаходив,
Що стали потім мовами народів.
Станіслав Тельнюк

Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу, адже зі встановленням писемності починається його справжня історія, культура, світогляд, наукові знання, література і мистецтво. Цей найбільший внесок в культуру слов’янських народів був зроблений македонськими слов’янськими просвітителями та проповідниками християнства, братами Кирилом і Мефодієм.
Заслуга Кирила і Мефодія в історії культури насправді велика: по-перше, Кирило у 863р. і розробив першу впорядковану слов’янську азбуку і цим поклав початок розвиткові слов’янської письменності; по-друге, Кирило і Мефодій переклали з грецької мови багато книг, що стало початком формування старослов’янської літературної мови; по-третє, Кирило і Мефодій протягом багатьох років провели серед західних і північних слов’ян і сприяли поширенню грамотності серед цих народів.
Кирилиця є вдосконаленою системою письма, названою на честь Кирила. Ця слов’янська азбука вживалася протягом сотень років і стала основою сучасної азбуки багатьох слов’янських народів.
Імена Кирила й Мефодія навічно записані в історію слов’ян. Брати зараховані до лику святих і православною, і католицькою церквами.
Молода європейська держава Україна із здобуттям своєї незалежності також вшановує слов’янських учителів, чий науковий подвиг свого часу сприяв майбутньому становленню й української писемності.
Отож, 863 рік вважається офіційною датою створення слов’янської писемності. А 24 травня в Україні щорічно відзначається День слов’янської писемності й культури. У цей день хочеться віддати шану і сказати: «Вічна пам’ять і вічна слава братам Кирилу і Мефодію!».

16 червня - День батька

Наші батьки - найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама - найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Добре, коли вони є у нас і сумно, коли залишають.
Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу. Дата його святкування на міжнародному рівні, за даними проекту WebPlus.info, в країнах, де особливо шануються сімейні цінності, закріпилася в третю неділю червня. Свято взяло свій початок у 1909 році, і вперше було відзначене у місті Спокан, штату Вашингтон, США. Ініціатором Дня батька виступила жінка - Сонора Смарт, в заміжжі міс Додд.


У роки її дитинства в їх сім’ї, разом з нею, налічувалося шестеро дітей. Після народження шостої дитини їх мама покинула цей світ і усі турботи про дітей, включаючи новонародженого малюка, взяв на себе їх батько, Вільям Джексон Смарт. Він звичайно ж не міг дати їм багато чого з того, що може дати дітям матусина ніжність, але зробив абсолютно все, щоб його діти не були позбавлені турботи, розуміння і любові, яку може дати тільки рідна людина. Діти виросли. Кожен пішов своїм шляхом. Сонора вийшла заміж.

Одного разу, в 1909-му році, під час церковних відправ, присвячених Дню матері, який на той час в США вже був національним святом, вона згадала своє дитинство і подумала про батька, на чиї плечі лягли всі турботи по їх вихованню та утриманню. Про те, як гідно батько впорався з цим нелегким завданням, працюючи на фермі і віддаючи дітям всю свою увагу і любов без залишку.

Вона пішла до міської ради і запропонувала заснувати нове свято - День батьків. Ця ідея була схвалена місцевою владою. Було вирішено провести належні святкування в день народження Вільяма Смарта - 5-го червня. Проте часу на його підготовку не вистачило, і свято перенесли на 19-е червня. Зовсім скоро цю ідею підтримали і в інших містах штату, а національним святом в Америці цей день став у 1966-му році. Тоді ж президентом Сполучених Штатів Америки Ліндоном Джонсоном була визначена і загальнонаціональна дата свята - третя неділя місяця червня. Слідом за США День батьків стали відзначати у Великій Британії та Нідерландах, Франції та Китаї, пізніше приєдналися й інші країни. До 2012-го року у третю неділю червня це свято відзначало вже 28 країн світу.

Свято батьків, безперечно, з’явилося як вираз вдячності і любові, які любляча дочка присвятила своєму батькові. За традиціями Нового Світу символом Дня батька є квіти Троянди, які носять біля серця, приколюючи на одяг у цей день. Червоні троянди носять, якщо батько живий, а білі, якщо він покинув наш світ. У багатьох державах влаштовуються всілякі заходи і виділяються кошти, які направляють на підтримку незабеспечених батьків-одинаків. Віддається шана чоловікові-батькові.

У цей День, як і в кожен інший, ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість ми маємо не завжди! З Днем батька Вас, дорогі наші татусі!

Сторожниця : життя на кордоні - Просто неба

Магічна сила бісеру

Бісероплетіння, як різновид декоративно-ужиткового мистецтва, нині стає все більш популярним. Ним займаються як дорослі, так і діти, як жінки, так і чоловіки. Відомо також, що воно має тисячолітню історію і використовувалося майстрами у Стародавньому Єгипті, Індії, в Південній Америці. Ще у давнину вироби із бісеру володіли певною магічністю. Про це свідчить те, що в ті часи віщуни, ворожки використовували амулети, вироблені із скляних намистинок, які і є бісером. Існує думка, що бісер легко вловлює частоту вібрацій тіла людини, регулює і стабілізує її. Цим практично можна пояснити магічну силу бісеру.

Сьогодні багато майстрів творять своїми руками шедеври. Бо як не притримуйся схеми, все одно вийде у всіх по-різному залежно від настрою майстра, від його світосприйняття та інших емоційних ознак.
У цьому можна було пересвідчитися на майстер-класі, присвяченому величному великодньому святу, який провели у с.Сторожниця, що на Ужгородщині.
Своїми знаннями виготовлення писанок із бісеру щиро ділилася народна умілиця із Холмока Людмила Шведяк. Пані Людмила займається бісероплетінням усього п’ять років, але у її творчій скарбниці вже зібралося море писанок, безліч ікон, а також вишитий рушник із намистинок. Над ним майстриня працювала більше півроку, але у дуже напруженому режимі. На його створення пішло близько 3 кг бісеру. До речі, кілька своїх робіт (ікони) авторка подарувала православному храму сусіднього села Концово.

Майстриня Дарина Габор із Сторожниці здивувала вишитими бісером картинами, хоча цією справою займається трохи більше року. Але видно, що в них вкладена душа. Та й бісероплетіння — задоволення  не з дешевих. У середньому, зазначає Дарина, на одну картину потрібно витратити до 400—500 грн. Зокрема, на придбання 66 тисяч намистин різного кольору. «Правда і те, що ця справа дуже затягує. Рядки за рядками і не помічаю, що вже третя година ночі. Працювалося б і далі, якби вранці не потрібно вставати», — розповідає Дарина Габор.

Надія САРАНА

На Ужгородщині співали та танцювали місцеві колективи

"Ужгородщина в обіймах України". Під такою назвою 11 травня 2013 року в концертному залі районного будинку культури (кінокомплекс «Доміон») пройшов звітний концерт колективів художньої самодіяльності Ужгородського району, присвячений 22-ій річниці Незалежності України.

 

Відкрив концерт народний ансамбль пісні і танцю районного будинку культури "Дружба", яким керує Арпад Іллар, балетмейстер  Микола Мовнар, керівник оркестру Михайло Петрушевський. У виконанні «Дружби» прозвучала композиція  "У твоїх обіймах, Україно моя!» (муз. обр. А.Іллара і М.Петрушевського).
            Заступник голови Ужгородської районної державної адміністрації Сергій Андрійович Когутич високо оцінив потенціал художніх колективів району, побажав самодіяльним артистам успіхів і далі, як зіницю ока, берегти перлини художньої самодіяльності.
             Ведучі концерту Ірина Юращук і Володимир Шікало оголосили склад обласної комісії-журі, яку очолив начальник управління культури облдержадміністрації, заслужений працівник культури України Юрій Федорович Глеба. У своєму вітальному слові Ю.Ф.Глеба привітав усіх учасників творчого звіту-концерту (а їх було понад 200 чоловік) і побажав усім гарних виступів і творчих успіхів.
              Пісень у той день на сцені було багато, одна від одної кращі, і колективи представили їх на високому рівні. Прекрасно виступили народні вокальні ансамблі "Ужанка" РБК   (кер. О.Новак), "Джерело" (БК с.Худльово, кер. В.Сентипал і О.Ніколенко), народний ансамбль "Цинторія" РБК (кер. Є.Сівак), вокальний ансамбль "Арніка" (кер. С.Рябець і Л.Дубенко ). Журі також відмітило виступ самодіяльного народного хору «Виноградар» БК смт. Середнє (керівник  Л.Ленарт, хормейстер С.Симочко, керівник оркестру О.Гададі), у виконанні якого майстерно прозвучала в’язанка закарпатських народних пісень в обр. Д.Задора.
            Тепло зустріли глядачі прекрасний народний ансамбль угорської пісні "Ружа" БК с. Тийглаш (кер. Чілла Сікора). У супроводі ансамблю народної пісні і музики «Цімбори» (кер. Ф.Бернат) співачки з натхненням виконали віночок угорських пісень "Колотосегі". На високу похвалу заслужила і композиція "Жала траву" (пост. Я.Шевчіка), і словацька народна пісня «Танцуй, танцуй» (обр. М.Райхла), які майстерно виконав народний вокально-хореографічний ансамбль «Словенка» Середнянської дитячої школи мистецтв (кер. С.Симочко, балетмейстер О.Хижун). В’язанку словацьких народних пісень в обр. Й.Павловича  виконав народний чоловічий вокальний ансамбль «Бетяри»  БК с.Сторожниця (кер. С.Рябець і В.Куцик).

            Танці на цьому звітному концерті були справжніми родзинками.    Зразковий дитячий танцювальний ансамбль "Потічок" БК с.Кам’яниця (кер. Л.Петрецька) показав танці «Сопілкарі» і «Закарпаття – рідний край» (пост. Л.Петрецької). Народний хореографічний ансамбль «Ритм» БК с.Есень (кер Т.Сабов) виконав закарпатський народний танець «Бубнарський» (пост. К.Балог) і «Кросноменті» (пост. Т.Сабова). Новостворений хореографічний ансамбль «Наша файта» БК с.Сторожниця (кер. М.Огразанська) темпераментно виконав словацький народний танець «Родинний» (пост. М.Огразанської) 

               На концерті були представлені усі жанри. Гарно також виступив  народний інструментальний ансамбль "Рапсодія" районного будинку культури (кер. Л.Дубенко) з попурі на теми циганських мелодій (обр.В.Короленка);  а також учень  Малодобронської дитячої школи мистецтв Ласло Зозулич (труба, клас викл. П.Сані). який виконав твір «Кічі дєре велем ружат седні» (композитор І.Сенеш).  
            У фіналі концерту  чудово прозвучали пісні  «Ти не вір» і «Україна» у виконанні солістки районного будинку культури Ірини Юращук. А потім всі учасники концерту виконали «Молитву за Україну» М.Лисенка і О.Кониського, що стала прекрасним закінченням звіту-концерту, присвяченого неньці-Україні, в обіймах якої розквітає багатонаціональна Ужгородщина.
             Не можна не згадати добрим словом і виставку робіт народних умільців -  Марти Желізняк із Чабанівки, Ярослави Забруцької з Гайдоша, Діани Пінте з Великої Доброні, Надії Фленько з Нижнього Солотвина та ін. Одним словом, на звітному концерті було що подивитися, було що послухати. Тут представили все найкраще, чим може похвалитися район.
           Члени журі із високими званнями  заслужених працівників культури України  (Петій-Потапчук Н.Й. – художній керівник і головний диригент Заслуженого академічного Закарпатського народного хору; Ухач О.М. – голова циклової комісії духових і естрадних інструментів Ужгородського коледжу культури); а також директор обласного організаційно-методичного центру культури Рудейчук В.В. і провідний методист цієї ж установи Мишанич В.В. одноголосно визнали, що Ужгородський район чудово підготував звітний концерт, що саме тут плідно плекають таланти. Це було дуже приємно слухати.  Позитивно було оцінено  і роботу головного режисера концерту Василя Клочуряка, і режисера-консультанта Тараса Гарагонича, і балетмейстера Миколи Мовнара, і звукорежисера Михайла Короля.  Також було відзначене гарне і змістовне тематичне оформлення сцени, де прапори України і Ужгородського району поєднала Великодня писанка як символ миру, злагоди і єднання Ужгородщини – колиски багатонаціональних культур, які плекають працівники культури району, щоб залишити їх нащадкам, як неоціненний скарб духовності нашого народу.

Леонтій Ленарт,
 начальник відділу культури Ужгородської райдержадміністрації, заслужений працівник культури України

Закарпатська Ужгородщина готувалася до зустрічі Світлої Пасхи разом із сім'єю Посипанків

У приміщенні Ужгородської райдержадміністрації відбулась виставка робіт народних умільців,присвячена Великоднім святам. Пасхальні кошики,вишиванки,писанки,смачні пампушки були представлені жителями сіл В.Лази та Сторожниця.
Відвідувачів виставки найбільше зацікавив майстер-клас від професіоналів розпису писанок та плетіння кошиків.

Сім’я Посипанків із Сторожниці демонтрувала своє вміння виготовляти кошики із незвичного поки-що для нас матеріалу – паперової лози. До речі,в сімї – 8 дітей і кожен активно займається народною творчістю: співає, танцює, вишиває, випалює на дереві і, звісно, плете кошики.

Хоч ще і школярки, але вже справжні майстрині із В.Лазів на очах у присутніх показували дива, готуючи пасхальні яйця до свята. Чудові узори вони наносили гарячим воском. Далеко не кожен вміє похвалитися цим вмінням.
Виставку відвідали і керівники району – голова райдержадміністрації Віктор Ледіда, його заступник Сергій Когутич, керівник апарату Михайло Піган.

5 червня - Всесвітній день охорони навколишнього середовища

«Грандіозні речі робляться грандіозними засобами. Одна природа робить велике даром»

 Герцен А. І.

 

Всесвітній день охорони навколишнього середовища, який щороку 5 червня звертає увагу людей на проблеми екології, проводиться під егідою Організації Об'єднаних Націй. Головна мета свята — стимулювати активну діяльність світового співтовариства, спрямовану на збереження балансу в природі та навколишньому середовищі.
Свято відзначається з 1972 року. Тоді вперше було заявлено на весь світ про серйозні проблеми навколишнього середовища. Учасники історичної Стокгольмської конференції вирішили заснувати це свято, щоб сприяти просуванню ідеї бережливого ставлення до природи.

 

В ООН стверджують, що тільки міжнародне співробітництво може гарантувати подальший безпечний розвиток планети. Важливо також реалізовувати ці ідеї локально, щоб кожна дитина, що посадила дерево, взяла участь у прибиранні території, змогла усвідомити всю важливість охорони навколишнього світу.
Заходи до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища проводяться в більшості країн світу як на державному рівні, так і на рівні невеликих колективів, шкіл, дворів, кварталів.

 

«Природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш, чому вчитися»

 Леонардо да Вінчі



1 червня - Міжнародний день дітей!:)

«Мама спить — вона втомилась ... Це її дістала я! Я не буду сумувати ... Піду тата діставати!»

— гумор

 

1 червня — це Міжнародний день дітей — найтепліший свято, яке тільки може бути. Початок літа, як початок життя, ідеально підходить для того, щоб знову і знову проявити любов до своєї дитини. В Україні та країнах колишнього Радянського Союзу це свято більше знають як Міжнародний день захисту дітей.

 

Історія цього свята почалася в 1925 році. Тоді учасники Всесвітньої конференції з питань добробуту дітей, що проходила в Женеві, вирішили заснувати свято, яке допоможе заявити на весь світ про проблеми та потреби найменших мешканців нашої планети. Передбачається, що дата для свята була обрана завдяки китайським дітям-сиротам, які стали окрасою Фестивалю човнів-драконів, що проходив саме 1 червня. У цей день якраз була організована Женевська конференція, яка не залишила без уваги цю світлу подію.

 

«Діти ніколи не слухалися дорослих, але зате справно їх наслідували»

— Д. Болдуїн

 

Міжнародний день дітей зазвичай святкується з використанням власної символіки свята. На прапорі, створеному спеціально з цього приводу, зображені фігурки людей червоного, жовтого, синього, білого і чорного кольорів, які, розташовуючись на зеленому фоні, символізують зріст людини, терпимість та гармонію. У центрі цього зображення знаходиться символ Землі,  тобто спільного дому усіх людей.

«Кращий спосіб зробити дитину хорошою — це зробити її щасливою»

— Оскар Уайльд

 

Запрошуємо щиро любих читачів!

Бібліотека с. Сторожниця знаходиться за адресою :

Україна, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сторожниця, вул. Шевченка 1

Завідувач філіалом - Габор Дарина Олександрівна

Контактний телефон - 099-727-87-84

 

Графік роботи: 

ср-нд: 12.00 - 21.00

обідня перерва: 15.00 - 16.00

пн, вт: вихідний